|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 41951, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.117.71.213') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 06-12-2015
|
А краплина по склу стікала,
З підвіконня на землю впала,
Загубилась в траві шовковій,
Як поет у одвічнім слові.
Фільтрувала земля краплину,
Як фільтрує життя людину,
Доки збігла вона у річку
По джерельцях та по потічках.
Проковтнула ріка краплину,
Як ковтає життя людину,
І понесла, тяжінням гнана,
У безмежнії океани.
Тисячі там років краплина,
Як у інших світах людина,
Та якось вознеслась у небо,
Бо на скло їй упасти треба.
Ту краплину людина стріла,
Щось побачити в ній зуміла,
Занесла у одвічне слово,
Як життя у траву шовкову.
Фільтрувало життя людину,
Як фільтрує земля краплину,
Доки в старості несло річку
По життєвих своїх потічках.
Проковтнуло життя людину,
Як ковтає ріка краплину,
І понесло, роками гнане,
В потойбічнії океани.
Тисячі там років людина,
Як в безмежних морях краплина,
Лиш, як треба краплині в небо,
Так людині на землю треба.
В іншім образі й іншім слові,
І на іншу траву шовкову,
Та до тої ж на склі краплини,
Видно, треба вернуть людині.
Хто те знає, ну, хто те знає,
Хто й куди із світів вертає,
Є здогадка про рух в природі,
Є здогадка, а знань-то – годі.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
