зійшов на берег у Венеції
у руках біле перо
легко пробрався крізь натовп
матросів і пасажирів
капітанів і капеланів
торгівок і вагітних
хлопчиків і злодюжок
запахів і брудної піни
пройшов у місто
високо здіймаючи груди
всіх красунь
чорнозубі роти та їх
підведені очі
зволожив
вклонився знайомим птахам
потім зник
загубився у провулку
серед золотих справ підмайстрів
серед тих хто робив клітки
між гобеленів і скла
приготованих на продаж
а хтось
у домі над вузьким каналом
затулив долонями вуха
щоб краще чути
звук його кроків
