коли кола від кинутого
каменя
досягнуть далекого берега
і зникнуть
і білі крила чайок
скальпелями розсікатимуть синє
щоб більше не відбиватися
на поверхні ілюзії руху
коли темрява замінить одяг
тиша стане слухом
ніч стане моїм двійником
тільки тоді,а не тут
тільки тому,а не сьогодні...
ось так буде
під залізними завісами
німих дощів
під зайвими завісами
оскільки я і так
не хочу дивитись у той бік
я і так вже не вартий
навіть свого терпіння
навіть свого тремтіння...
