хмар подушки розпорюють шпилі
і доля падає додолу біло-біло
на чорну смугу
тільки-но іще боліло
а вже той біль під білим помалів
бинтами серце вкрилось і мовчить
є все, нема нічого – не розтане знане
ця біла смуга заспокоїть наостанок
душа на зліт зірветься уночі
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design