тут усе менше
нікому не помітити фактури фарби
або гри світла
все зменшене
від чого дрібні деталі зовсім зникають
і не чути шурхоту кроків
та притишених голосів з сусідньої зали
де захоплюються Веронезе або Брейгелем
тут не зауважиш тріщинок на полотні
і ніхто не побачить
світлий прямокутник за картиною
ніби незасмаглу шкіру
під трусиками дівчини
і ми дивимось на це
такими ж застиглими очима
очима нездатними змигнути
ніби риби в очікуванні ночі
котра
дасть нам спочинок
опустивши велетенську
єдину на всіх
нашу спільну повіку
