Три тисячі років – на одному вдиху
І ти досі пригинаєшся, коли чуєш грім
Хоча давно ніхто не приходить
Три тисячі років тихо
Кому ми потрібні
Вогонь, мідь, колесо
Мікросхеми, штучна шкіра
Наночастинки гідності й любові
Тонким шаром напилені на сітківку
Бузкових очей
Тихо. Як ніколи тихо.
Повітрепресувальна машина
Повільно рухається вздовж вулиці
Слідом за поливальною
Осушувальною
Змішувальною
Перепрошувальною
Виношувальною
Стривожувальною
І тією, що досі не знає свого справжнього призначення
А має лише ім’я «Відійди подалі.
Дивись. Не ворушись. Мовчи»
Місце величних звершень
Мікрорайон
ТЦ
Капище днів
Один, другий
Три тисячі років тихо.
Тільки вісь порипує
І ворушить корінням материк
