Проноза-осінь душу рве на клапті,
Пожухлим листям стелиться в дворі,
А на моє жерстяне підвіконня
Вже стали прилітати снігурі.
Ось-ось зима прогонить сіру осінь,
Вороній лемент вірний знак тому.
Ні, я не кличу безпорадно зиму,
Я виглядаю матінку весну.
І хукаю на закоцюблі пальці,
І зирю в небо в пошуках тепла,
І все дивуюся багряним сходом Сонця…
А за комір заповзає грітись сльота -
Це подихом північним дунула зима...
