Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44521
Рецензій: 87067

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поема

Я розкажу тобi, дитино, про життя - 2 частина

© Катруся Степанка, 31-10-2015
               2 частина

      «Небесна суть одного поцілунку»

Я розкажу тобі, дитино, про життя,
Років кохання і печалі повне,
Але все більше його сприйняття
Бо все по різному те, що в душі і зовні.

Що фарбою зачервоніли щічки?
Ти закохалася? Можливо вперше?
Бачиш, вгадала. Тут немає пічки
І сонечка, щоб оправдатись легше.

Ти не стидайся, то велика радість,
Коли серце наповнене коханням,
Мене аж, розпирати стала заздрість,
Моя душа вже повна покаяння.

Чи я любила? Дитино, ще й як.
Моє сердечко розривало й умлівало,
Не раз була червона, як буряк,
Ото як ти. Все рівно того мало.

Любов – вона пройшла через віки,
Немає, а ні меж, ні заборони,
А ті всі правила придумані людські,
Дурні. Ти не приймай ці забобони.

Радіє серце, от і ти радій.
Кохає. Розкажи усьому світу
І не тримай в собі гори надій,
Бо там можуть погаснути без сліду.

Що люди скажуть? То пусте.
В кожнісінькій душі є своя міра,
Кожна із них по своєму росте,
В кого звіриний рев, у кого грає ліра.

***
Я не замовкла. Ні. От не терпляча.
Хвилинку дай усеньке пригадати.
Знаю, дитинко, в тебе знань нестача.
Терпи. Як хочеш про кохання знати.

Вже цілувалася? Чого це відвернулась?
Ой, йо-о-ой. Ну як? Сподобалось тобі?
От-от, чудово. Що так притулилась?
Все бачу. Радісно й собі.

Я похвалитися тобі, на жаль, не можу,
Мій перший поцілунок був невдалий,
Так з милом мила не лице, а «рожу»,
Мов обплювали, а не цілували.

Чому це так я і сама не знаю,
Моїм очам був хлопець до вподоби.
Відрази серденько не мало краю,
Видно в душі, ми різної породи.

Ти думала такого не буває?
Чого на мене блимаєш очима.
Тобі здається, що любов йде раєм,
В усіх закоханих є крила за плечима.

Є крила, але є і добрі роги,
Все розкажу. Та зараз про приємне.
Для тебе рано ті всі застороги.
Давай про світле. Потім вже про темне.

В житті настане і в тебе пора,
Всю пам’ять просіватимеш крізь сито,
Всі почуття. Що там – дощі, жара,
Чи завірюха, а чи тепле літо.

Кожна людина у своїй дорозі,
Написаною їй на Небесах,
Хто йде дорогу в лютому морозі,
Любові не дає горіти страх.

Хто пробігає по гарячому вугіллі
У пошуках безмірного кохання,
Та залишають марафону милі
Шрами і опіки, потухлі сподівання.

Свою дорогу подолала тихо,
Боялася пробігти повз любові,
Для мене почуття були не сміхом,
Єднання в серці і в душі, і в слові.

Щоб зрозуміти всю суть поцілунку,
Не треба цілуватись день і ніч,
Потрібна мить для твого порятунку,
Печалі цілого життя скидає з пліч.

Дивуєшся? Так. Так. Буває і таке.
Крізь все життя один лише цілунок
Ламає все і кріпке, і крихке,
Він відкриває й закрива рахунок.

***

Одна секунда, губи незнайомця
Тремтіти серце заставляють й нині,
Рятують цим, якщо в душі без сонця,
Дощі ідуть, а чи морози сильні.

Усього хвилька в жартівливім танці,
Поцілунок, просто так, для сміху.
Удвох стаємо всесвіту заслАнці
В безмежний рай років подальших втіху.

Два серця і бездонні наші очі,
Без слів нам показали дивосвіт,
Збулися мрії всі мої дівочі
Та щастя не стояло у воріт.

Він наречений і його весілля,
Годину вже повінчаний з другою,
Але для нас пропало все довкілля,
Для інших - це проходить стороною.

Душ наших світ змінився враз. Та пізно.
Все наяву нам диктувало іншу волю.
Махало пальцем нашим душам грізно,
Порізно прокладало нашу долю.

Щаслива молода. Я – він по різні боки.
Лиш очі зустрічалися постійно,
Здавалося, ступи один два кроки
Хай душі наші стуляться надійно.

Нас зупинило, «а що скажуть люди».
Обітницю давали перед Богом.
Вже повставали перепони всюди,
Він за одним – за іншим я порогом.

Зустрілися через багато років,
З дочкою мовчки він стояв навпроти,
Ми знову не зробили пару кроків,
Хоч, очі й душі теж не були проти.

***

Принишкла так. У мріях полетіла?
Що. В поцілунку відчувала інше?
Ти, прямо, зразу всього захотіла,
Радій. Могло бути і гірше.

Не тільки почуття – відрази й щастя,
У поцілунку є ще пустота,
Він – мертвий. От таке нещастя,
Лише думки - чи він не той, чи я не та.

В душі неначе з льоду крига,
На серці зимно і воно мовчить.
Вже на початку не цікава книга,
Навіть, у спеку тіло холодить.

***

Небесна суть одного поцілунку,
Нам не доступна. Провидіння Боже.
Ним – все життя вкладає у хвилинку.
Ним – мить тягнутися роками може.

***

Що зашарілася? А,бачу. І не дивно.
За хвірткою виглядає юнак.
Біжи до нього,ти моя царівно.
Мені бути одній вже звично так.

Роз'ятрилося спогадами серце,
Здавалося, давно спливло водою.
Де в пам'яті приховано усе це,
Що слідом йде до смерті за тобою.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Непочатий край роботи

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олександр Ман, 31-10-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70117783546448 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«14 друзів хунти»: чотирнадцять голосів війни
Одна з найпомітніших антологій цього року про війну з Росією — «14 друзів хунти», впорядкована Дмитром …
Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …