|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 41747, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.14.131.187') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Сатира й гумор
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 24-10-2015
|
Раз відвідав батько сина,
Котрий в армії служив,
Командир по цій причині,
В звільнення бійця пустив.
Тож по місту крок карбує
Син, справжнісінький солдат,
А назустріч світ чарує
Зграйка звабливих дівчат.
Гомінливі і смішливі,
Сексуальні, як на гріх,
Ніжки голі і красиві
Причаровують усіх.
Не один опустить очі
Й облизнеться. А чого?
Ох, багато дехто хоче
Взяти те, що не його.
Тож і син-солдат очима
Теж полинув до дівчат,
Сколихнувсь у нім мужчина,
Тож забув, що він солдат.
Зупинивсь, роззявив рота,
Очі витріщив на дам,
З хвилювання вкрився потом,
Геть забув, що він не сам.
Батько ж поряд червоніє
Із-за сина-бугайця:
- Май же сором, як ти смієш,
Чи ж солдату до лиця
Розпускать гріховну слину
Із-за голої ноги?
Здивував мене ти, сину,
Осоромив. Вороги
Добре, наші хоч відсутні,
Мав би сорому цебер,
Що мій син такий розпутній,
Не солдат, а сутенер.
- Не кажіть такого, тату, -
Син обуривсь не на жарт, –
Що, мовляв, до ніг солдату
Придивлятися не варт.
Та солдату ж не дівчата
В тім строю потрібні, ні,
Йдуть не в ногу, ось що, тату,
Не сподобалось мені.
Як було тут не скипіти
І про тебе не забуть,
Та забудеш все на світі,
Як не в ногу ніжки йдуть.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
