Білує біль.
У болю білого найбільше:
біль,
од кольору - до почуття,
його/її тривання - зміна роду,
у призмах тіл,
що сяйну біль розщеплюють на барви:
життя – блювання білого червоним.
Біль – біля.
Білток й жовток, ти і не ти,
на двох білизна: співчуття, любов, ненависть,
блягузниць білі,
дефлорації, оргазми, породілі,
біль більшає, множиться, росте,
чим більше біль, тим меншає тебе:
у грані інших призм білуються тіла.
Біль – білокост:
червона нитка – в родовід,
а чорна – в небуття,
у біль без тіла,
у безбарвну первозданність,
де блякне і народжується біль.
Чуєте, як ллється кожна грань:
Біг-біль?
Біль – сіль правічних океанів,
що у білки влилися небом
і капають з очей сльозами:
хто ж бо, коли не будете солені?
Біль – більйон більйонів,
що вивернувсь крізь тебе у більйонний раз:
кристали білі розчиняються у болю,
де кожна грань – більмо вікна…
