Ніч землю тереном покрила,
При свічці змучений сидиш,
Пітьма в полон взяла, де крила?
Співанок не почуть – мовчиш.
Але стоїть на столі свічка,
Горить і кіптяви нема.
Ну не коха тебе Марічка,
Зажурений поет дарма.
Даремні страдницькі двобої
З собою сам на сам, квікстеп.
Похмурі очі в танцю крої
І смутку па звучні, вертеп?
Бери папір, знайди чорнила,
Біжи з напором до мети,
Нехай візьме тебе в горнила
Строфа. Так можеш тільки ти.
Не випадково біла свічка
Мандрує в часі. Новина?
Чекає твоїх слів Аничка,
Соснові дошки… Ковила...
