Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43644
Рецензій: 85064

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Число численних

© Сергій Двірний, 04-10-2015
Не хочу бути як хтось.
Не хочу бути кимось.
Не хочу бути як всі.
І, навіть, кожним,
що жив коли-небудь, живе чи буде жити…

Не хочу бути самим собою –
самобутнім, неповторним, хто
іншим – Бог, собі - зразок,
хто долю власну за бороду тримає…
Не хочу…

Не хочу бути,
не хочу хотіти…

На що ж все це проміняю?

На що проміняю мальовничі й жаскі краєвиди,
моря, океани, гори, степи,
урочі ліси, де тінь всяка - наслання,
розлогі дерева – осиротілі хрести?

На що проміняю небо пташине, на крилах якого
мов на віялах вій тріпочуть уривки казок, мрій, снів,
клоччям туманів ранку осіннього, круговертям барвистим
призахідних хмар?

На що проміняю зоряні ночі,піднесеність зору,
місяця світло на білій стіні, аж небокрай стає
простопадним, обертаючи кожної речі краї
у химерних Країв розмаїття?

На що проміняю очі смарагдові, що душу виймають
і пускають в політ вище неба, вище самої високості
здіймаючи її у долонь човні неначе моляться
Богу, ніби ясність із світла черпають?

На що проміняю губи – згуби гарячі, що надять
за гострі мури зубів, на п’єдестал язика, у лоно
вологе й червоне, де дотик і слово – нерозлучне одне,
мов глина і дух у тілі Адама?

На що розміняю усміх дитячий, пухкі рученята,
що мужність тримають, материнство вливають у груди
ніби небо у гроно, крихітними роблять безмежні світи,
вивертаючись, світом у світ, черевом жінки?

На що проміняю простір і час, насолоду і страх
тривання, чекання на когось чи щось, тихого кроку,
що розходиться в серці, як колами хвиля, сферою -
світло, чорним вихрінням пожежа на голій стерні?

На що проміняю чарівність долі, відкриту мандрам
у відомі й невідомі світи, знанням осягнутим й неосягненним,
хвилюючим творам, уяві, що рве на куски, стишує бурю,
перехоплюючи горло високе, виоране круговертю неба в тобі?

На що обміняю народження й смерть, що плече у плече
величаються, пнуться мов руки час охопити, пальців замком
заокруглити світ, німбом утілень од землі відірватись,
зімкнувши орбіти в неперервний ланцюг?

На що проміняю саму досконалість,
у котрій сконання - приборканий звір?

На що проміняю цей вірш, словами якого волаю
у біль сліпооку сторінок, язиком підпираючи твердь
піднебіння як небо атланти, як тетраграма невимовне ім’я
Богів, що без голосу ряду не знає?

На що проміняю слова – розщеплений подих,
що ряхтить променистим нутром, кущем неопалимим
яріє, де оселилась душа, звивши, слово за словом,
світ як гніздо, як вітер яким колись відлетить?

На що обміняю «я», яке й ухопити не ладен,
яке мені не належить, якому не належу і…
(от, і знову від мене тікає!)
на що проміняю його полохливу присутність
між вістрями дотиків, що творця і створіння єднають?

На що все це проміняю?

На можливість бути усім
й, водночас, ніким і нічим не тривати?
На буття, яке піниться, клекоче, бурлить,
але мій потойбічний покій не тривожить?
На що обміняю, щоб не було це банальною втечею -
смертю,
пустопорожнім ніщо
у трупному смороді пам’яті?

Аби ж то мав відповідь…
Не маю,
не маю слів, які б піймали її в тенета подиху,
ніжно вклали у гніздо душі і гріли би у жменях
серця, мов сонне пташеня, здіймаючись теплом
крізь горло, коли б язик їх палко вимовляв…

Далебі, чого ж я хочу?
(аби хотів хотіти)

Чого?
Не крайнощів,
не золотої середини –
числа:
без кількості, без суми,
без множини і однини,
яке не ділить і не множить,
але яке не нуль
і не єдине все…

Чому ж, спитаєте, число?
Бо, ми численні…
Бо, число – любов, -
нелицемірна й анонімна, -
що за інших душу й тіло віддала…

Авжеж, любов – число численних,
де не числиться ніхто…
Амінь!  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Артур Сіренко, 11-10-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.46451497077942 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Подорож у пошуках власного імені: Огляд роману Сола Беллоу
Книжкова серія «Нобелівські лауреати» видавництва Жупанського є унікальним зібранням творів десятків …
Жити, щоб літати: Огляд книги “Йди за мрією. Все можливо”
«Йди за мрією. Все можливо» — роман, побудований на реальній людській історії дівчини, яка перемогла …
Марія Сидорчук «Полон»: Драматична історія воєнних реалій
Українська література стрімко розвивається. Це — доволі приємний факт, тому що читачі все частіше можуть …
“Дороги вольні і невольні” Іваничука: Політичний літопис першого часу незалежності України
Мемуарна проза — справжня скарбниця пам’яті про минулу епоху, хоча зазвичай їй притаманний дещо суб’єктивний …