Мамо, не плач! Твої сльози важкі і нестерпні…
Я приходив до тебе учора, сьогодні, а в серпні
Ми зійдемось разом із братами і станемо з вами,
Із живими, під жовто-блакитними прапорами.
Молитви твої, мамо, тихі, такі спасенні.
Ви за кожну молітеся душу, прошу, убієнну.
Я люблю тебе! Ти найдобріша у світі, рідненька.
І, благаю, живи! Бо не марна смерть моя, ненько.
Ще прошу навесні посади у саду калину,
І рости її так, як ростила колись сина.
І кохай її так, як кохала дитя рідне…
Ну, а я - я живу, бо я вмер, мамо, гідно!
