|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 41607, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.190.239.132') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 27-09-2015
|
Дехто хоче, аж стогне, до влади,
З батогом, з матюком керувать,
А комусь треба ласки, поради,
Пропаде, як на нього кричать.
Хтось на світі цім слова шукає,
А для когось те слово – дурня,
Хтось півсвіту, здається, кохає,
Хтось себе не любив ані дня.
Той у праці знаходить розраду,
Інший в праці знаходить лиш зло,
Той дощу вимагає та граду,
Інший молиться, щоби пекло.
Як же Богу ділити нам долю,
Щоб ніхто не образивсь за зло,
Щоби щастя усім було вволю,
Аж надміру щоб щастя було.
Щоб лилося воно через вінця,
Дні і ночі, роки без кінця,
Щоб було нам не лиш по колінця,
А по шию. Щоб річка оця
Нас забрала, і ми в ній топились,
Захлинались, і руки звели,
Та у Бога й святих попросились,
Щоб нещастя нам трохи дали.
Бо і щастя буває за кару,
Коли, бігме, тече звідусіль,
Хто забув оцю істину стару
І на Бога гнівить за кукіль,
Що проріс того волею в долі
І таки попаскудив життя,
Хай збагне – не один він у полі,
Для якого вся радість буття.
Бо ту радість спізнати ще треба,
І самому собі сотворить,
Нам життя лиш дарують із неба,
А не все, з чим ми мусимо жить.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
