Коли мені нестерпно болить голова,
Перламутривим димом снують у мозку думки,
Я пишу вірші проо життя,
Про зраду, кохання, людські помилки.
Я бачу світ, що умивається в людському горі,
ЦУ боротьбі криваво спалахує свіча.
Безтямно тоне у безмежнім морі
На вістря долі кинута душа.
Там серце плаває в калюжі крові
Холодними уламками розбитого життя,
І тіло робить помилки чергові
В постелі, де на попіл перетліли почуття.
І щастя там розноситься по світі,
Осіолим порохом у загримовані слова.
Холоддними думками у бентежній миті
Із назавжди байдужого життєвого кіна.
17.03.07
