...доля кросна твої
тче шовковими тонкими нитками...
а мої вже заткала
в жаске, як стерня, полотно
конопляних сувоїв,
і рухами звичними-звиклими
розістлала ті рядна
над стертим щербатим столом...
...переміряла міри,
розмітила чорними мітами,
наточила ножі
на точилах безжальних років,
розкроїла розкрої,
як звикла, як вийшло, як виклала,
позшивала як вміла -
без латок, та без рукавів...
доточила подолу,
щоби не засвічував литками
- не до розкоші все те,
тимпаче що не до краси:
"...чуєш, хлопче, звикай,
і втішайся хоч тим, що вже випало,
те що маєш , тримай ...
що призначено, те і носи..."
...та послала у світ
понад краєм, по краю, по викрою:
"...що умієш, роби , що не знаєш,
спитай у людей,
напувайся дощем,
надихайся, надихайся вітрами,
і живи що є сил -
смерть одна ,
ста не буде смертей..."
десь весна проступає
крізь холод, замети, і віхоли...
скоро сонце зійде,
і розтопить замерзле вікно...
...доля кросна твої
тче шовковими тонкими нитками...
а мої вже заткала
в жаске, як стерня, полотно...
