Несли султаншу на високих ношах.
Світився стяг і був неопалим.
У саквах ледь подзвонювали гроші –
бо вже й коваль, і бондар, і мірошник
до ніг поклали золотий калим.
Вона пливла – у прошвах і намистах.
Не слухала ні вітру, ні підків.
За нею – коні, привчені до рисі,
топтали юний вимучений місяць,
прив'язаний до сідел мамлюків.
