Десь у вчора згубився день,
Разом з нами, ой, разом з нами,
З учорашніми ще ділами,
І вчорашніми вже життями,
Десь у вчора згубився день.
Десь у вчора згубився час,
Котрий звіяло геть вітрами,
Із промовами і словами,
Та побляклими прапорами,
Десь у вчора згубився час.
Десь у вчора згубився вік,
Вибирати тепер нам треба,
Чи лишатись у вчора в себе,
Чи летіти у нове небо,
Десь у вчора згубився вік.
Десь у вчора згубився світ,
І хоч дехто за ним сумує,
Та не можна вернути всує,
Те життя, що в роках мандрує,
Десь у вчора згубився світ.
Десь у вчора згубились ми,
Та не вік же за тим ридати,
У вчорашньому дні блукати,
Може, нових себе шукати,
Десь у вчора згубились ми.
Десь у вчора згубилось все,
Замість нього зродилось нове,
Нова думка і нове слово,
Тож скидаймо старі окови,
Зодягаймо нові обнови,
Десь у вчора згубилось все.
Десь у вчора знайшлося нині,
Тож не будьмо при цім сліпими,
Із лобами не йдім твердими,
Будьмо мудрими і гнучкими,
Десь у вчора знайшлося нині.
Із учора росте сьогодні,
Ми повинні це зрозуміти,
Щоб у вчора не омертвіти,
А в сьогодні себе зустріти,
Із учора росте сьогодні.
Зрозуміймо, світ завжди – рух,
Тож не вічний старий кожух,
Як колишній вже вітер вщух,
І не зрада є свіжий пух,
Коли вітер новий навкруг,
Зрозуміймо, світ завжди – рух.
