коли відлічуєш час не миттєвостями,
не секундами,
а годинами у дні,
лежачи у простирадлах строкатих на топчані -
дивишся тупо в вікно крізь грати,
в якому видніється небо -
чекаєш на з"яву птаха в польоті у волі,
або ж хоча б почути спів його у вербі,
яка привітно хитає вітами у вікні... -
марна справа,
бо птахи у волі така рідкість нині у цих краях
...окупація бо...
то ж просто, лежачи на топчані,
слухаєш вітер -
він буремний і бунтівний,
сумний у задумі,
веселий, усміхнений,
злий і грозний (як у грозу)... -
такий різмаїтий у настрої він.
весь час його бачиш рудоволосим хлопчиськом
з обличчям у ластовинках -
задиристо кличе тебе,
вчепився за грати вікна
- виходь!
я знайшов твою люльку.
я чекаю тебе у двОрі, виходь.
повеселимся на славу!
вип"єм вина,
зацілуєм до шалу дівчат,
заблукаємо з ними у полі...
досить валятися на топчані!.. -
ледь здіймешся на лікті,
з великим зусиллям скинеш ноги долу,
торкнешся ними підлоги,
шукаючи ними капці,
накинеш піджак
і зійдеш сходами в ніч
у двір...
тихо лопоче листя про щось,
місяць то осяє усе,
то сховається раптом за хмару.
тернеш сірником (наче блискавка в тишу),
запалиш,
закахикаєшся
й викинеш геть недопал.
...тихо так навкруги.
лише чути звуки віддалених вибухів.
вертаєш до хати.
під простирадла строкаті
лягаєш на топчані.
а вітер... - вітер сміється,
зрадник за гратами у вікні.
