у безвиході вихід є -
цк коли сидиш поряд з убивцями й зрадниками
і московитськими найманцями-окупантами
і граєш у героїчний патриотизм сміливою думкою -
що вони усі не що інше як покидьки
скоти і загарбники
і дивишся в очі їм злом у зненависті
у їхні брехливі очі кидаєш подумки
- ...аби ж то усі ви подохли!.. -
і чарку горілки ковтнеш до дна
...але то все у нетрях темних лабіринту душі.
виходиш із бару-кафе
злегкА захмілілий витискуєш посміх вимучено у світ
проклинаючи всіх і вся
і себе
безвольнослабкогоганебного
плентаєш вулицями тюрми
до свого тюремного схову-хати-склепу
в собі ховаєш себе
герметично
до зникнення тіні
у самоїдстві
над собою малюєш небо метеликом в сонці літа
в безодні темній уявну виростиш липу
гілля якої простромлюють стіни скніння
у кроні її виспівують птахи раю... -
і сльози згорьованої душі
знімаєш з лиць своїх
тремтячими пальцями
і крізь біль у душі
усміхнешся услід
пурханню під чорною стелею
неба метеликом у полоні
і небу, що крильцями б"ється в безвихідь...
