Вона не читає моїх віршів,
і не приховує цього факту...
Може і правильно - аж занадто
їх рими банальні і архаїчні,
А вона буває така сумна,
часом в'їдливо саркастична,
зосереджена на проблемах
бездомних котів...
У її зелених,
кольору листя японської вишні
очах захована ніжність,
дитяча розгубленість,
страх перед вічним...
Моє графоманство її тільки тішить.
Вона не читає моїх віршів -
вона їх пише...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design