"...Я друзьям моим сказала:
"Горя много, счастья мало..."
Анна Ахматова. Сказка о черном кольце.
Щастя є.
Воно живе
у хатинці при долині,
за городом в огудинні,
у левадах в озерці...
в теплій маминій руці,
щедрих дідових долонях,
у липневому спросонні,
у горнятку в молоці...
Щастя є -
воно живе,
і давно тебе чекає,
просто того ти не знаєш,
в чужині його шукаєш -
все ширяєш, наче птах,
по задимлених світах
в пообідді громовому,
у дорогах, що від дому...
славі, владі і грошах...
Щастя є...
І горе є.
...де спустошена хатина,
де зчорніло огудиння,
де засохло озерце...
(тільки ти забув про це)
від дороги впівверсти -
там хрести...хрести, хрести.
Збігло щастя, як вода.
Горе. Хоч би не біда...
...Та коли
в зимовий день...
(але може
в літній вечір)
ляже Тінь мені на плечі,
я скажу до Тіні:
"Стій!...
Перед тим, як присуд твій
поведе мене до страти,
мушу я тобі сказати:
(Віра смерть переживе)
Щастя є!
Воно - живе!"
