Тримайся до ранку, і не видивляйся у вікна,
там темряви більше, коли б не сказати — смоли.
Всі загадки згинуть, до гімну нового ти звикнеш,
а буде молитва — усім своїм бунтом молись.
Причини не знайдеш, бо, дійсно, нічого не сталось —
чистилище чемно чекає на зустріч гостей.
І всезабування даремно списали на старість.
Що, знов нічия?
Та чи все геніальне — просте?
Позаду відбитки — клинопис упевнених рухів,
сліди на поверхні, які не торкають води.
Хоч як на ті кроки ти гримай, ти злися, ти дмухай,
не зможеш по них чи, принаймні, за ними ходить.
Вібрації верб опанує повітря довкола,
вербальні можливості для язикатих базік.
Вростай у повітря, а тінь, а трава, а тополя
сприйматиме світло — єдиний божественний сік.
