Ти можеш щодня спалювати мости,
щоночі на декілька міліметрів рости,
шукати себе між полюсами
і думати далі, що ж буде з нами.
обдумуючи кожен ймовірний сценарій,
давай обійдемось без зайвих регалій,
давай обійдемось без криків і сліз,
ти мене ще попросиш, щоб додому підвіз.
і так біснуються та кружляють діви,
і якщо ти раптом почуєш диявольські співи
то спробуй душу у в’язниці закрити,
бо краще вже так – ніж полюбити.
бо краще не знати ні щастя, ні смутку,
радіти кожному іншому своєму здобутку.
забувати про все, що вона говорила
розвернути назад ці чорні вітрила,
імітуй поряд з нею білу гарячку,
зимою в барлозі впадай у сплячку.
а коли прийде вона вже під ранок,
згадай своїх інших минулих коханок,
а потім дозволь їй зібрати всі свої речі
і втілити в життя нехитрий план втечі.
