Писати листи, бо вже гасне натомлена ніч,
до плесен прив'язані сірі стривожені птахи,
і вже виростають із брижів мов марева маки,
неначе десятки знайомих і рідних облич.
Вони виростають і темно над світом пливуть,
повільні й важкі пропливають по колу, по колу.
І почерк посизів, і аркуш гойдається голо
у строгу імлу, в незрушну як сон каламуть.
