На горищі вода
Як і все що туди потрапля
Припадатиме пилом
Хвилинними рештками часу
Оксамитові пера ростимуть на спині
І на сонці як іскри й туман
Осідає
На дні каламуть
Усередині риб’яча мантра
Поверхні нема
Бо спекотно
Їде дах
Їде потяг
Будинок виймає коріння
Обтрушує землю
І виповзає, мов равлик
На трасу
Що рветься
І виє щоночі на Схід
Мій вокзал як пустеля
Міраж
І буфетна оаза
Моя хата не скраю
А в прірві на дні
Там нікого немає
Там м’ята росте з-під порогу
І немає ні крихти води
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design