День намріяв липневу спеку,
Ледь притомний рясний квітник,
І громів голоси далекі,
І повнісінькі хмар човни.
Ягід стиглих густі коралі,
Вітерцю неміцний порив,
І свободу легких сандалій,
І мандрівку за явори,
І камінчик на дні студенім,
А як вечір зустрів з доріг,
День сипнув ще суничок жменю
І за обрій в дощі побіг.
