Безмежний тихий смуток
Як смуток янголів чи одиноких вдів.
Якими потаємними дорогами,
Якими тонкими стежками я сюди забрів???
Тут звуки в`язнуть у гілках,
Так тихо і спокійно, що час застигає як желе,
Тут так нудотно, як може бути лише в лікарняних коридорах,
Де немилосердно тхне старістю і забуттям.
Маленькі вулички неначе долоні немовляти
Гавань тиші для змучених душ
Між небом і землею
Десь між вчора і сьогодні
