Уповільнена зйомка неба й вогкого асфальту.
Дощ колотить хвостом, гостро пахне лускою.
Ти штовхаєш мене – завмираю у дикому сальто,
потім спротив долаю і спрагло впиваюсь тобою.
Затягнуся цигаркою міцно, допоки не стліла.
трошки холоду вип’ю, що ляскає нас по щоках.
Хтось далекий – ледь знаний – злякався і вийшов із тіла,
і в зіницях у нього назавжди скарлючився страх.
