Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2566
Творів: 46621
Рецензій: 90928

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поема

Я розкажу тобі, дитино, про життя - 1 частина

© Катруся Степанка, 30-05-2015
              1 - частина

     «І тільки пам'ять серце гріє»

Я розкажу тобі, дитино, про життя,
Своє звичайно, нащо мені інше,
Назад бо, вже немає вороття,
В ньому змішалося і праведне, і грішне.

Твої дороги всі ведуть вперед,
Тобі ще хочеться пізнати все на світі,
Мені у тому вже нема потреб,
Радію кожній, ще прожитій миті.

Тільки тепер прийшло те розуміння,
Що жити нам потрібно тут і зараз,
Але із покоління в покоління
Здається нам, що це старечий галас.

Колись так само, відмахнусь рукою:
- Давайте завтра, ніколи сьогодні,
А те сьогодні сплинуло рікою,
Ось, завтра, але жити вже не годні.

Що? Чую вже погано. Так і бачу.
Кажи, дитинко, трішки голосніше.
А. Ні. Тобі здалося. Я не плачу.
Сльози самі течуть. Чому? То їм видніше.

Сльози - вода, де їх береться стільки,
Лікарі кажуть лікувати очі,
Хіба ж то очі лікувати тільки,
Коли душа схиляється до ночі.

Колись була і я малим дитятком,
Тулилася так само до бабусі,
Збудований наш вік таким порядком,
Ростеш, старієш... у такому русі.

Маленькою йшла до бабусі спати,
Вона рукою, мов крилом накриє,
Легенько починає колихати,
Мугикає, тільки вона так вміє.

А я тулюся, так мені є добре,
Як котеня, клубочком засинаю,
І все життя бурхливе і хоробре
За цими ніжними руками залишаю.

Питаєшся чому було бурхливе?
Була дитям. Хоробрість там до чого?
І в цій порі нам все було важливе,
Потрібна мужність в подоланні всього.

Дорослим то здається все смішним,
Забавами дитячі вболівання,
Та діти не погоджуються з цим
Бо дуже болісні і їх страждання.

Болить однаково у будь якому віці,
Поріжеш палець, чи заниє зуб.
Зуба, казали - викинь за полиці,
А виросте новий, кріпкий як дуб.

Я вірила і біль ставала менша,
Розхитувала пальцем залюбки,
Бо за полицями чекала його миша,
Вона збирає їх не день, не два - віки.

Ти що, не віриш? Думаєш це байки?
Молочні зубчики не кидала в комору?
Тим, хто не вірив, ми робили сайки,
Лякливим теж, таку легку докору.

Як так, не знаєш що це таке сайка?
В які ж ви ігри граєтесь? Дивись.
Коли збиралася нас невелика зграйка,
Так провіряли витримку колись.

Зненацька чимсь махнеш перед очима,
Злякається, що розкриває рота
І поки той стояв очима блимав,
По підбородку, аж зубів цокоти.

То саєчка за ляк і всім є смішно,
Бо то не боляче, а тільки гра.
Ну, що, сподобалось? Правда потішно.
Навчи своїх, хай грає дітвора.

***

Що скочила, чом не сидиш на місці?
А, бачу. Платтячко новеньке
І стрічечки яскраві у косичці,
Як наше сонечко і небо голубеньке.

Ой, ой, вертлява. Гарна. Гарна.
Питаєш чи було таке у мене?
Було. З ним сталася ледве не драма,
З краваткою, все фіолетово-зелене.

Що сталося вельми цікаво знати?
Сідай, все оповім тобі в деталях,
Тоді і гадки не могла я мати,
Що все життя скінчилося б на палях.

***

"– Марйо-о-о! дивися! де твоя дитина!
– Ой, дядьку, милий, не кажіть!
– Як зачепилась за гілляку,
хоч би не впала з переляку.
– Я не боюся, дядьку, йдіть
куди ішли, в свою дорогу!
– Піду... віддаси душу Богу,
що буду я тоді робить?
Марй-о-о, дивись куди залізла,
внизу штахети, гострі пАлі.
Вишу.
      В самої морда кисла.
Ой-йой! Що буде тепер далі?
Хотілось вивіркою бути,
залізти вверх по деревині,
а що зависну я на дрині,
як буду зверху вниз летіти,
хіба то було в голові.
Хоч не роздерлась до кровІ.

– Ой, Боже, люди, яке щастя,
що видалося кріпке плаття,
уберегло дитя мені.
Пошите гарно, до пуття.
Воно спасло дочці життя!

Мовчу, лиш блимаю очима.
Вишу отут уже давненько,
навіть і дихала тихенько,
щоб не побачила то мама,
зі мною завше якась драма.
Побігла ж бо сама, без просу,
новеньким платтям похвалитись.
Не довго стало і носитись,
порвалось вщент і з заді й збоку,
от буду мати я мороку…
Ось, зараз знімуть і усе.
Дадуть добренько на горіхи…
Нема у кого знайти втіхи.
Ще хоч би хто – вони удвох.
Ой, збережи ти мене, Бог!

Зняли, полегшено зітхнули.
А я тікати що є духу,
не в вивірку, а вже у муху
перетворилася ураз,
хоч і стояти був наказ.

– Побігла, значить ціла.
Ти, Марйо, не переживай,
дитині міг би бути край.
На ці штахети якби впала,
було б усе, точно б пропала.

А я біжу, що маю сили, –
Боже, хоч би не зловили.
І не втямки було тоді.
Щаслива мати там стояла.
Живою дитина зостала".

***
Приємно так на серці стало, –
Які щасливі були дні.
Усього було тоді мало,
були ми завше не одні.
Дітки бо дуже люблять кучі,
знаходяться завжди ведучі,
придумується  щось новеньке
і граємось, ой, не тихенько.

Сиджу отут одна – забута,
бо для дітей ніби отрута.
Кому потрібне є старе!
Ще бавляться коли мале.

Прикута вже до цього крісла.
Так. Так. Чогось я знову скисла.
Яке це крісло ненависне...
як і життя – добре і грішне.

Стіни чотири, лиш віконце,
інколи попадає сонце,
та і різниці тут нема
як в тілі і душі зима.

Хіба  чекаємо ми старість,
коли життя проходить в радість.
Вона ж бо звалиться зненацька.
Ось, на тобі – така є цяцька
і куди цяцьку цю подіти,
тепер мусиш її любити.

Просити хочеться у Бога,
була б коротшою дорога.
Болячки тіла. Душі біль.
Один тепер у житті стиль.
І тільки пам’ять серце гріє…
Хоч трішки.
                   Наскільки уміє."

***

Заснула. Так дитя заговорила.
Сопе тихенько, посміхається у сні.
Тепер вже мої руки, наче крила,
Клубочком котеня ввіряється мені.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.68496203422546 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …