Тільки повір,
що образ твій
і слова,
хоч і минули,
та не канули в Лету -
з цієї мертвої річки
зроджуються,
як перлові мушлі,
крихти спогадів..
І поки в людській
черепній скриньці -
поштовій схованці
всього минулого і сущого -
вони сяють, як зорі,
доти
пам´ять живе.. -
............
І житиме,
якщо з однієї душі
перекочує далі
у споріднену іншу -
і так без краю й кінця..
І я вірю, що
мабуть,
якось так
народжуються
міфи..
І ти
теж
тільки
повір..
