Так далеко і так давно,
наче ті саги древні
про нескінченне,
наче дно
у криниці Bічності,
і таке короткотривке,
як відображення
на озерній поверхні,
як тінь
на гладіні життя
лунала пісня,
нашіптувана вітром,
про несправджене вчора,
про гарантоване завтра.. -
І мо´ ще лунатиме,
і мо´ ще повстане
хоралом
янгольcьких сфер
наше крихке
"Я і ТИ = МИ" -
як давнє відлуння,
як відстань
між зорями..
І вийду тоді
в поле-простір -
і рахуватиму
зозулею
кроки чи лiкті -
на небі
від Ковша
до Хвоста .. -
І, мо´, потім знатиму,
скільки тих
світлових
миттєвостей
ше до Зустрічі
НАМ
залишається..
------------
Пояснення:
Ківш - сузір´я "Великий Віз" чи "Ведмедиця";
Хвіст - сузір´я "Мала Ведмедиця", Полярна Зоря у "Хвості" Малої Ведмедиці
