| © Михайло Нечитайло, 19-05-2015
|
Поверни, кохана, те мені ти щастя,
З-за якого в світі злодієм я став,
Поверни ж бо щастя, може, мені вдасться
Повернути серце, те, що в тебе вкрав.
Поверни, кохана, ту мені ти душу,
Що колись за погляд я тобі продав,
Поверни ж ту душу, може, все ж я змушу
Той вогонь горіти, котрий відпалав.
Поверни, кохана, ти мені той спокій,
Що за мур-фортецю довго слугував,
Поверни ж бо спокій, щоби я знав, доки
На цеглинки зваби мури розібрав.
Поверни, кохана, ту свою присутність,
Що у кожнім кроці, що у кожнім дні,
Поверни присутність, бо моя вся сутність
Перестиглим зерном сиплеться на пні.
Поверни, кохана, поверни, кохана,
Поверни до краплі, що в тобі мого,
Поверни, кохана, бо на серці рана
На життя усеньке, скільки є його.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
