На футбольне поле сонце вже зійшло,
І промінням рижим землю обпекло,
Ще пусті трибуни вже чекають час,
Щоб наповнитися знову задля Вас.
Наступає вечір, і з метро юрба
Виростає в зрості, майже як верба,
І лунають крики, чути – в кілометр,
Що в цей день помер футбольний «Метр».
Ліхтарі вмикають, стадіон стоїть,
Вишикувалося покоління нових десятиліть.
І портрети «Метра», як один проектор,
У руках тримає весь фанатський сектор.
Пролунав свисток суддівський, почалася гра,
Фаєр запалила чергова іскра,
Вона освітила на лавці «динамівський» запас,
А маленький хлопчик бачить там і Вас.
