Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2542
Творів: 46037
Рецензій: 89983

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Зацвіли дерева, квіти, рави

© Михайло Нечитайло, 04-05-2015
Зацвіли дерева, квіти, трави,
Врожаями повнилась земля,
І шукав для України слави,
Сокіл, облітаючи поля.

Він не чув про гетьманські клейноди,
З-за яких пролито крові й слів,
Він не бачив історичні броди,
Звідки линув звук бандур і лір.

Він не зирив у давно минуле,
В запис книги людських поколінь,
Птиче око, до деталей чуле,
Та летюча над землею тінь

Славу ту шукали не у згадках,
Із світів, де нас, мов тих комах,
Не у владцях та у їх порядках,
Не у клятвах, котрі на вустах,

Не у нашім всеохопнім хочу,
Не в политих давністю віках,
А в маленькім схованім ярочку,
Котрий загубився у полях.

Соколе, ну що у тім ярочку,
Що візьмеш для слави звідтіля,
Що покласти зможеш на горбочку,
Щоби бачив кожен звіддаля?

Сокіл сів поодаль на тополі,
Глянув скоса на мою мольбу,
Дзьобом пір’я зворушив поволі,
Мов ховав туди свою журбу.

Дивні люди, промовляли очі,
Все шукають славу по кутках,
А її ж бо видно й серед ночі,
По полях, долинах і ярках.

Чорнозем масний, де в пояс трави,
Бог не всім дарунки роздає,
Щастя треба мати замість слави,
Буде щастя, отже, й слава є.

Щастя, люди, сокіл оглянувся,
Під ногами вашими лежить,
От якби із вас хтось схаменувся,
І з ярочком рідним став дружить.

І зробив із нього перед світом
Красоту, що лине до сердець,
Щастя б обізвалося привітом
Славі тій, що мрій людських вінець.

Слава, люди, дуже дивне слово,
Щось воно окреслює, а що,
Щастя напівзігнуту підкову,
Чи якусь дурницю, чи ніщо?

Я ось птах, ширяю в синім небі,
Так збігає все життя моє,
І нічого більш мені не треба,
Адже крила й небо в мене є.

І від того щастя, що із волі
В мене лине крізь життя усе,
В мене й слава короля на полі,
Що повагу й острах всім несе.

Слави для Вкраїноньки своєї
Там шукайте, де вона ще є
У любові до землі тієї,
Котра волю у житті дає.

Бо лиш воля обіцяє щастя,
Поза нею все гіркий туман,
Може, щастя й у полоні здасться,
Тільки знайте, то самообман.

Зацвіли дерева, квіти, трави,
Врожаями повнилась земля,
І шукав для України слави
Сокіл, а можливо, то був я.

Натомившись десь на сінокосі
Сів край поля, з яром гомонів,
Опустивши ноги свої босі
В прохолоду тихих ручаїв.

І чомусь так захотілось слави,
Україні тут, біля землі…
Що лежав в нескошених ще травах,
Чув далекий гомін у селі

І строчив наліво і направо
На газеті віршики навскіс,
Бо хотілось Україні слави,
А собі… завершити покіс.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.2152209281921 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …