Сіра зима, холодна.
Вулиця втікає поміж будинків,
Ламаючи вразливу лінію виднокола,
Розбиваючи простір на кольорові бризки.
Сліди на брудно-білих парусах
Міста, яке лине у густу, масну
Темряву: гостру і приречену.
Небо бомбардує місто
Зорями.
Золотими сполохами, які
Розривають безнадійну, відчайдушну
Глибину.
Глибінь
Безмежних,
Відчайдушних,
Робітничих
Міст.
Там, де зима не закінчується ніколи,
Де небо сіре, непроглядне рік,
Де в людей короткий вік,
І щастя нема,
Немає теж ні спокою, ні волі.
Є тільки праця і надія,
І на усіх одна мрія.
Зима повзла як змія
Серед темно-жовтих
Будинків багатоповерхових,
По вінця заповнених
Нещасними людьми.
