Сухоребрі воли дишуть піною в сніг.
Вітер - землю з-під ніг.
Примерза до полоззя зима,
та дарма -
гей, хто дужий, берись до ярма!
Ми - воли.
Ви - воли.
Повезли.
Розп'яли.
Хлібом-кров'ю стрічала гостей.
Знемогла. На колінах заклякла.
Для Москви - бо тій лою забракло -
перетерла хрещених дітей.
А нехрещені - ой, жовтенята! -
доброхоче у жорна лягли.
Збільшовичились рута і м'ята.
З образів проросли ковили.
Заспівала "між вільними вільна".
Захлинулася від німоти.
Продала у Москву свої більма,
а купила колючі дроти.
Віє. Виє. У присмерк кричить
вороння.
Навмання. Навмання. Навмання.
