Під час революції
Ми з тобою були на правильній стороні
Тому та війна залишилась не за нами
Сестро
А за нами залишились мертві тіла
І ні одного крука
Тільки тиша сонце та небо
Ми з тобою навіть почали курити
Бо так робив Симон
Коли в окопі я невміло вдихав у свої поранені легені дим
Ти дістала з кишені загорнутий в хустинку
Шмат хліба та варену картоплину
Знала який я ненажера
Проте перед смертю не наїсишся
Надивишся
Як порхають метелики крові
Жалять в очі плечі серце москіти куль
Настромлють носороги багнетів
Під грім гармат котрі нагадували певернуті вулкани
Я знав що народимся після дев’яностих
Ніяких родинних зв’язків
Несуттєва різниця у віці залишиться
Коли я тебе назву сестро
Ти не здивуєшся
