|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51561
|
| Рецензій: |
96011
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 4065, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.119.113.79') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Цикл поезій
|
|
|
| © Соломія Дощ, 12-03-2007
|
1.
ти дарував мені посмішки -
я їх усюди губила.
ти дарував мені посмішки,
бо думав, що я любила…
ти мене балував сонцями -
сонця згасали в тумані
ти мене балував сонцями,
сам же купався в обмані
ти увесь жив тільки мріями,
Не користався порадамити
ти увесь жив тільки мріями -
я ж – тільки зрадами, зрадами...
ти зізнавався в коханні скрізь-
мої телефони аж плавились.
ти зізнавався в коханні скрізь
Я ж – не любила, а бавилась
2.
незгорблена знімілість почуттів
і ненормальна синява патьоків...
хай буде в тебе все, як ти хотів,
а я тут недалеко: кілька кроків
мов дощ стіка по темим стрілкам вій,
то ти усе шукав моїх пробачень.
давно пробачила! та ти давно не мій...
мій - повний штиль - шука нових призначень
3.
передчуття небезпеки
голкою падало в душу,
гудки телефонні
здавалися співзвучними з вічністю.
якщо ти мене заспокоїш,
я слова свого не порушу,
якщо я тебе не почую,
усе на цьому й закінчиться...
замерзлими пальцями
знов набираю твій номер,
губами замерзлими...
замкнутість їм – принадою!
від холоду стан мій
не відрізнити від коми...
а ти все мовчиш...
І я згадую, згадую, згадую...
я згадую сонце.
до нас воно надто вже близько.
було. І навряд чи колись повернеться.
я згадую ночі,
де я – твоя одаліска
і що? ти мовчиш. і ...
я знаю, відвернешся...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
