Якщо дороги легші не ведуть… Нехай!
Дай ту єдину, зі стражданням через край,
Від рабства в двоголової паскуди,
Від мумії совкової облуди,
Мажорного переситу і нудів,
Подачок всім: і вчителям, і суддям,
І митаря… (свої повсюди люди!),
Від пустослів’я, що цвіте над брудом,
Із курвиного раю у рідненький край,
Крізь чорне і червоне, Господи, нехай!
