| © Михайло Нечитайло, 07-04-2015
|
Коли не падає вам світло в душу,
Важка дорога, неможливо йти,
Сказати мушу, попросити мушу –
Не викиньте на смітник ви мети.
Не викиньте, вона вам знадобиться,
Хорошу ж звичку має, далебі:
Чи то здійсниться, а чи не здійсниться,
Та нидіти не дасть вам у журбі.
В дорогу буде кликати і звати,
Крізь всі незгоди, заметіль, пургу,
Не дасть вам сісти й нагло замерзати,
Йдучи, ви не замерзнете в снігу.
Коли ж вас сил позбавить вражий голод,
І від знемоги ноги затремтять,
Гукніть мету, вона примчить крізь холод,
Жаданням зможе вас нагодувать.
А там, гляди, і світло заіскриться,
Розтане сніг в якийсь щасливий час,
Глядіть мету, вона вам знадобиться,
Як скибка хліба і дороговказ.
А раптом світла вам так і не бачить,
Останній день в пітьмі густій мине,
Бо вкрав хтось долю, хай вам Бог пробачить,
Якщо мету з вас дехто прокляне.
Забувши, що мета – не диво-гірка,
З якої все омріяне гряде,
Забувши, що мета – всього лиш зірка,
Яка до Віфлеєму нас веде.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
