І ось дійшли ми в день сьогоднішній.
Торохкочуть язики в пустих головах.
Казали вам, з шахраями за стіл не сідати?
Казали вам, честю не торгувати?
Тепер війна через таких мудрагелів -
Теоретиків політичних борделів.
Звикли жити миршаво, бубоніти гугняво.
Двадцять років сварилися, голосували, одне одного ледь не кляли.
А школи - як пси бездомні. Все, на що виявилися спроможні -
Позолочені храми на кожному кроці.
Зруйновані душі, без блиску очі,-
За що любити таке, що саме себе толоче?
Глядачі невідривні серіалів!
Вас від них хоч тепер відірвало?!
Розкидало дітей заробітчанами по світах,
Та вам і з грошима все було не так.
Вас всіх тіпало від слова батьківщина -
Тепер починається тризна.
Довели, що доводиться воювати.
Молодим хлопцям вмирати.
Ви одного уроку не вивчили,
Що з чужої руки - кістка псові, і ніколи не буде волі.
І не буде такого дива, щоб чуже Україну любило,
І від лиха нас всіх захистило.
Моліться. Моліться. Та, б‘ючи черговий поклон,
Подивіться на себе ЇЇ та Його очима.
Чи віддавала за вас Вона свого сина?
Чи йшов Він за вас особисто на хрест?
В чому і в кому Він сьогодні воскрес?
