Ця павучиха імперська, Москва зажерта,
Не знає жалю і сльозам не вірить жертви,
Заманює в обійми, начебто сестринські -
Із них довірливих кладуть в могильні скриньки.
Для неї вбити мало – залегка робота:
Злом плюне в душу павучиха чорнорота,
Закон розіпне Божий із хрестом у лапах,
П’яніючи від крові, зніме шкіри клапоть.
Твоїх малих дітей також не пошкодує -
Останнє відбере, голодних замордує,
Заплутає в брехні огидну павутину,
Щоб задихнулися поволі до загину…
Ця імперська Москва, плюгава пляма світу,
Колись згорить ущент. Розвіє попіл вітер.
