|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 40492, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.133.120.64') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 21-03-2015
|
Мені здається, що моя душа
На два шматочки рветься, дві частини,
Одна завжди до слова поспіша,
А друга любить працю селянина.
Одна не спати цілу ніч з-за слова
Готова, щоб його у світ пускати,
А друга працювати день готова,
Щоб сад ростити і жита плекати.
Та лиш біда, що маю я всього
Добу єдину і єдине тіло,
Тож воскова свіча життя мого
Все не освітить, як би не хотіла.
Що ж вибрати? Чи слово, чи ріллю,
Щоб не згоріть свічі на перехресті,
Життя своє у що я переллю,
І душу власну як мені заплести?
В одне лиш слово заплету, то що
Рукам робити, як їм без землиці?
Землі ж віддамся, слово на ніщо
Переведу в буденній колісниці.
Коли ж бо землю й слово об’єднати,
Мала доба, та і життя коротке,
Не зможу слова до кінця спізнати,
Землі якусь недозасію сотку.
Де мій причал, в якійсь сповивсь імлі,
Чи мо’, душа, як та коса дівоча,
Заплетена із слова і ріллі,
І розплітати я її не хочу?
Але ж згорить життя коротка мить,
Розтане геть від недостачі часу,
Жита мої посуха спопелить,
Пегас впаде, не дійде до Парнасу.
Та Бог із ним, Пегасом тим кривим,
Та Бог із вами, о, жита згорілі,
Однак в житті все звіється, мов дим,
Збіжить за вітром, як хмаринки білі.
Тож хай душа, живучи на землі,
Натішиться всім тим, чим має змогу,
Скуштує трохи й слова, і ріллі,
Бо це ж, напевно, бажано так Богу.
Я відчуваю, що душа моя
На два шматочки рветься, дві частини,
Я селянин з душею солов’я,
Поет я із душею селянина.
І хай поети скажуть – не поет,
А селянин не пустить і до хати,
Моя душа орбіти двох планет
В одну-єдину спробує з’єднати.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
