| © Ганна Фельцан, 19-03-2015
|
поцілуй мене у зап'ястя.
і тоді я, мабуть, не видержу,
і тоді покину свій вирій я,
і тоді я стану щасливою.
і тоді моє небо багряне
стане природого кольору,
і тоді пташки заблукавші
віднайдуть свій шлях додому.
не в клітку заляпану золотом,
а в небо природного кольору.
поцілуй мене у зап'ястя.
і тоді я, мабуть, не видержу.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
