Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2564
Творів: 46608
Рецензій: 90918

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 40423, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.206.13.39')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Сатира й гумор

Ох ти ж горенько моє

© Михайло Нечитайло, 08-03-2015
Молода телиця Марфі
Та й телятко привела,
Тож стару корову нині,
Думка спродати була.

У неділю йти на ринок
Марфа малась залюбки,
Та на день той загадали
Всім жінкам на буряки.

Тож п’яницю-чоловіка
Марфа слала на базар:
- Продаси і йди додому,
Не пропий, дивись, товар,

Бо проп’єш, п’янице, гроші,
То додому не вертай,
Прожену, мов ту собаку,
І навіки, так і знай.

Ось і вечір впав на землю,
Сонце червоно зайшло,
А п’яниці-чоловіка
Досі з ринку не було.

Плаче Марфа, плаче гірко,
За грошима, за добром,
Все кляне нещасну долю,
Раптом чує – за вікном

Щось пошкрябало у шибку.
Глядь – аж то її Ілля.
- Добрий вечір, - промовляє, -
Ти пробач, з’явився я.

В Марфи відлягло від серця,
Раз з’явився – гроші є.
Відчинила хутко двері:
- Ох ти ж горенько моє,

Ну, заходь, іди вечеряй,
Скільки там уторгував,
Певно, з тисячу, бо довго
Щось корову продавав.

- Може, й так, - Ілля промовив, -
Грошей я не рахував,
Бо фінансову невдачу
Гороскоп пророкував.

Знаю, будеш виганяти,
Ти мене, моя любов,
Мов собаку, ще й навіки,
Тож проститися й зайшов.

Не питай мене, де гроші,
На прощання поцілуй…
Ну, бувай, моя хороша,
За телятком тут пильнуй,

Пам’ятай, тебе любив я,
Серцем щиро і завжди…
Так, пропив нещасні гроші,
Та любов сильніш біди.

Ну, прощай, зійду від тебе
Із-за клятого гроша,
І загине попідтинню
Любляча моя душа.

Ну, а ти знайди мужчину,
Щоб любив тебе, як я,
Не загнись у самотині,
Марфо, о, любов моя!

Хтось подумає, напевно,
Що пішов Ілля в старці,
Постраждавши попередньо
В Марфиній міцній руці.

Помиляєтесь, панове,
Ліг Ілля у хаті спати,
Поміж клятв і слів любові
Жінка здатна все прощати.

Побурчить та дасть по пиці,
Як потреба в тому є,
І простить, зітхнувши гірко:
- Ох ти ж горенько моє.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.80571603775024 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …