Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2580
Творів: 46838
Рецензій: 91227

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поема

НА КЛАДОВИЩІ легенда ( МАЛЕНЬКА ПОЕМА 16+ )

© Серго Сокольник, 06-03-2015
Як  хиляться  верби  у  темряві  ночі  над  яром,
І  вітер  студений  їх  пестить,  розчісує  коси,
То  вдовж  огорожі  по  цвинтарю  бродить  примара-
Дівчина  струнка,  молода,  з  посивілим  волоссям...

Це  місце  страшне...  Не  підійде  ніхто,  не  спитає-
Чого  ж-бо  не  спиться  спокійно  тобі  в  домовині?
Лиш  стовбур  у  дерева  стогне,  як  вітер  хитає
його...  -Розкажи,  ким  була  і  ким  стала  ти  нині?...

І  дівчина  з  тугою  стовбур  холодний  обійме...
І  груди  оголені  ніжно  торкне  огорожа...
Пройде  між  могилами,  квітку  лежачу  підійме,
І  в  сиве  волосся  вплете,  мов  живу,  жухлу  рожу...

Одна  лиш  ти,  вербонько,  знаєш  про  їхнє  кохання,
Як  хлопця  кохала,  як  в  шалі  кохання  зливалась
З  коханцем,  як  втомлено  з  ночі  до  рання
Кохання  пила,  як  жертовно  йому  віддавалась...

Як  зрадив  її,  як  покинув,  кохання  напившись,
Волосся  розкішне  руде  вже  руками  не  тішив...
Спокійне  кохання  знайшов,  від  нестями  втомившись.
Вона  ж  як  шалена  була,  то  й  зосталась...  Залишив

У  пам"яті  серця  здригання  чутливого  тіла,
І  смак  на  губах,  що  усюди  його  цілувала...
Забути  політ  відчуттів  не  змогла.  Не  зуміла.
Вона  не  стерпіла.  І  руки  на  себе  наклала...

І  як  понесли  у  скорботну  останню  дорогу
У  білому  платті,  красиву  таку,  одиноку,
Лиш  верби  вклонились  над  нею,  мов  молячи  Бога
Простити  її  і  прийняти  в  безодню  високу...

І  бачили  верби,  як  колір  рудого  волосся
Неначе  болотний  туман  оповив  сивиною,
І  коси  верби  наче  пестили  дівчини  коси,
Допоки  її  не  покрило  землею  важкою...

Та  тільки-но  ніч  в  повнолуння  усе  оповине,
І  світло  нічне  над  землею  розкидає  шати,
Вона  покидає  у  смутку  свою  домовину,
І  до  огорожі  виходить  когось  виглядати...

Кого?  Може  хлопця?  Та  ні.  Він  забутий.  Забутий
У  спокої  світу  сьогО  упокоївся  свОго.
Давно  ланцюгом  ефімерного  шлюбу  прикутий.
Він  їй  нецікавий.  Вона  виглядає-  нового.

Когось,  хто  запестить,  розчеше    розпатлані  коси,
І  в  його  руках  вони  колір  шалений  відновлять,
Мрійливо  хто  гляне,  як  пристрасно  гола  і  боса
торкнеться  його,  і  ні  в  чому  йому  не  відмовить...

То  мрії  дівочі,  овіяні  вітром  бажання.
Було  все  колись.  Все  здійснилося...  І  не  збулося...
Скінчилось  життя.  Та  безсмертне  дівоче  кохання.
І  верби  скорботно  розчісують  сиве  волосся...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483372
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 04.03.2014
автор: Сокольник

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.36592197418213 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …