© Михайло Нечитайло, 04-03-2015
|
Ох, прожив Свирид на світі
Без малого сотню літ,
Не хворів, але на старість
Змучив ентероколіт.
Тож в житті своїм уперше
Дід до лікаря зайшов,
Щоб від клятої хвороби
Той укольчика вколов.
- Роздягайтесь, - мовив лікар, -
Там, за ширмою, хутчій.
І Свирид пішов за ширму,
Проскрипів: - Ох, Боже ж мій.
Та хутенько зняв фуфайку,
Шапку, чоботи, штани,
І сорочку зняв, і майку,
Зняв труси, аби вони
Знай, робить не заважали
Справу лікарю свою.
Оголивсь Свирид та й мовить:
- Я готовий, жду стою.
Лікар, взявши шприц у руки,
Повен розчину набрав.
- Закотіть, - сказав Свириду, -
Вище ліктя свій рукав.
|
|
кількість оцінок — 0 |
|