Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50933
Рецензій: 95688

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 40383, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.172.169.199')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Альтернативна історія

Рахіль

© Уляна Галич (Консуело), 04-03-2015
                    В Рамі чути голос, плач, і тяжке ридання...
                    (Мт: 2, 18)

Ясноока дівчинко із Тернового Поля…
Чия ти доля?
Одинока царівно у високій вежі,
Бог за тобою стежить.
Береже від голоду і чуми.
Дозволяє виживати – на два доми.
А окрім того, він тебе любить, попри
Усі твої несвідомі Опори,
хуліганські  витівки і прострації.
Тримає твій портрет у заплічному ранці.
Пам’ятає перший вирваний зубчик…
Бог такий невезучий.
У зрілому віці утратив сина.
А то ж була єдина його дитина.
Тому він так прихилився до твоєї особи.
По правді, усі апостоли – переважно сноби,
Усі святі воскресають першого листопада…
Але і з тебе –  поганенька відрада.
Ти ж навіть не навчилася бити поклони.
З таких ніколи не напишуть ікони.
Хіба що ти їх сама коли-небудь писатимеш…
Намалюєш когось, замріяного і пейсатого.
З добрим поглядом і хлібиною у руці.
Але це буде наприкінці.
Коли тобі уже нікуди буде втікати і
остогидне рухатись по накатаній…

І ти мимохіть повернешся до начал.
О, як він тоді мовчав,
Коли ти виростала сіллю з батьківського порогу
Коли ти жертвувала себе своєму Богу.
Коли ти вчилася розпізнавати тіні та імена.
Пуста сторінка і нічия жона.
Твій дім спалили, вбили дітей і слуг.
Ти бачиш пітьму. Тобто ідеш на слух.
Самотня дівчинко. Горе в усіх одне.
Когось любили. Тебе, переважно – не.
Тому не варто аж так побиватися за ними всіма.
Це місто – мертве.
У нього це – від ума.
У нього в тілі – сотні отруйних стріл.
Ти йшла до Бога. А він тебе не зустрів.
Хоча можливо, він просто був нАдміру заклопотаним…
Тиждень роботи – і то до сьомого поту,
Це вам не жарти. Це не абищо, далебі.
І усе це творіння він присвятив тобі.
Усі ці райські сади, світила, оцих-от  малих братів…
Ти будеш щасливою. Він дуже цього хотів.
Ти матимеш кішку, собаку, а схочеш – рись.
Єдина умова – дівчинко, не барись.
Палає пісок. Вистигають твої сліди.
Не плач, Рахіле.
Іди.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Меланія, 07-12-2023

[ Без назви ]

© Артур Сіренко, 07-12-2023

[ Без назви ]

© Михайло Нечитайло, 04-03-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77776885032654 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …