В небі,
На темному боці
Сріблястого Місяця,
Троль нецікавий
(чи, більш вірогідно, Тролиха)
В Зорі жбурляв
Камінцями.
Дурниця ця втіхою
Стала для нього...
Єдино доступною втіхою.
Зорі небесні
На те зазвичай
Не вважали.
Сяйву Зірок
Аж ніяк камінці
Не завадять.
Сяйво яскраве
Дарується обраним радо,
Як противага
Отої Тролячої вади.
Казка сумна...
Різні долі-
Світить і жбурлятися.
І нескінченна,
Немов про Попа та Собаку.
Сяють Зірки.
Та й навіщо їм відволікатися?
Сумно Тролю-
Ні пошани йому, ні подяки...
